Стена, неожиданно вставшая передо мной, упала. А за ней гора с плеч. И в темноте появился свет. И эти переживания бесценные. Часто перед тем, как найдется выход, нужно найти проход к нему. А чтобы его найти, следует совершить переход, и вот тут начинается настоящая мистика.
Коли стіни, в які ми впираємося, стають вікнами?
Або самі вікна сприймаються, як стіни лише тому, що в ту хвилину ми їх так бачимо.
Все це стається в момент, який несе в собі ефект несподіваності. Він раптовий, неочікуваний, як вибух і трощить ущент весь наш внутрішній порядок, насильно вириває з рук контроль; оголює та зносить на узбіччя нашу особистість, яка від тих переживань затоплюється емоціями і захлинається переживаннями.
В ту мить Енергія часу ⌛️на лінійці життя починає ставати густою, ніби в неї добавили желатину. І рухатися далі стає не просто важко, а навіть неможливо. Саме тоді ми звертаємо зі свого шляху туди де легше і простіше.
В такі періоди поруч з нами завжди є Інший, на початку життя — це близькі нам люди. Поруч з ними ми тренуємося вигравати або здаватися. З часом гра ускладняється і на їх місце приходять чужі… і правила стають жорсткіші, бо вже що пробачалося раніше — виправдань не знаходить.
І сценарій тієї самої першої зустрічі часто малює візерунок, який ми помилково сприймаємо, як щось не змінне і нерушиме.
А далі він в житті починає повторюватися у своїй безкінечності варіантів. Доки не виснажить. І від втоми пробити стіну, людина починає шукати вихід. Точніше до пошуку того виходу нашу особистість підштовхує — Душа. Яка вона точно знає, якою мелодією звучить Істина і настирливо її шукає. І роздуми, що людина створена «за образом і подобою» наштовхують на думку, про власне авторство своєї історіі, бо творить чи витворяє.
І як важливо ті звуки почути і не зрадити їм.
Відомі слова з Євангеліє : «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють»
Останній час, події, що накрили з головою змусили шукати вихід. Шукала і знайшла.
Двері, які мені відчинилися на авторський курс «Орієнтація в нерозв’язності» Олег Линецкий
Як звичайній людині і практикуючому психологу, в умовах війни, коли цінність життя виміріюються цінністю часу відведеного на нього, і зростає та цінність в геометричній прогресії. Коли і без доведення науковців відчувається, що вже той час летить, а не йде. Потрібні пришвидишитися у вирішенні безкінечних рівнянь з багатьма невідомими.
Коли чітко і прицільно без зайвого ворушіння душевних переживань, бо і так всі затоплені ними потрібно допомогти собі і люлям. Метод курсу «Орієнтація в нероз’язливості» став цінним інструментом, який вже відразу дав результати та показав свою ефективність в моєму особистому житті. І вже успішно практикую з клієнтами.
Я позбавлена ілюзії про випадковість подій у житті. І правда звучить в середині завжди, навіть якщо часто дуже дуже тихо.
Стіна, яка несподівано стала переді мною – впала. А за нею гора з плечей. І в темряві з’явилося світло. І ці переживання – безцінні.
Часто перед тим, як знайдеться вихід, потрібно знайти прохід до нього. А щоб його знайти, слід зробити перехід, і ось тут починається справжня містика.
Від простого запитання Майстра, сповненого щирого здивування : «А як тобі НЕ вдається перейти?», на яке ой, як важко розуму знайти адекватну відповідь, бо всі вони схожі на відмазки.
Починаєш в середині відчувати, як народжується якась енергія. Це щось схоже на те, як запускається старий млин, який починає скрипіти під тиском думки, яка шукає відповідь.
А задеревенілий сумнів, починає перетворюватися на дрібну тирсу, м’якості і теплі якої оживає наше Істинне Я.
І нехай цей стан тимчасовий. Але він такий необхідний, аби набратися сили, щоб можна було рухатися далі. Така собі дозаправочка на автобані життя.
А далі нові проходи.. Але вже є досвід, а значить буде простіше.
Кожен такий процес, це труд для людської Душі. Але винагорода за таку роботу настільки гідна, що втома стає вже бажаним станом. Хоча і гарантій для наступного блага ніхто не дає.
Є в мене улюблена молитва, хтось цю фразу приписує Оптинським старцям, хтось вважає, що іі написав німецький релігійний мислитель Фрідріх Етінгер і висіла вона над столом Дж. Кенеді. Не важливо наразі.. Звучить вона так: «Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити. Дай мені розум і мужність, змінити те, що можливо. І дай мені мудрість відрізнити перше від другого».
Олег, дякую за мудрість і людськість у відношеннях, за бережне та поважне ставлення до кожної історії, яка звучала за весь час навчання.
За навички змінювати там, де можна. І за постійне нагадування, про красу, яку може намалювати Людина, коли внутрішньому «верблюду таки вдається пройти через вушко голки», а в побудованих стінах, знаходяться не лише вікна, а відчинені двері для нового життя.
Курс точно може бути корисним кожному, хто працює в допомагаючих професіях. В кого, в цей складний час є не лише бажання, щось змінити, бо його мало, а внутрішній поклик і готовність — дивитися в порожнечу нерозуміння, і знаходити там вирішення.
Отзыв от 13 января 2024
Посмотреть отзыв в Facebook на странице Галина Дудар
Читайте отзывы других участников курса «Ориентация в неразрешимости»
Перейти на страницу описания курса Ориентация в неразрешимости